Софійський собор в Києві – храм, в якому богослужіння проводяться за графіком. Один із символів української столиці фактично став музеєм. Молитися Богу тут можна тільки в строго відведені дні. Решту часу відведено для туристів і простих відвідувачів.
Історія створення
- Наказ про будівництво собору віддав в 11 столітті Ярослав Мудрий. Одна з версій свідчить, що зведення храму було пов’язано з приїздом до міста митрополита Феопемита – грек, переїжджав з Константинополя.
- Спочатку собор був 13-купольною спорудою, до якого через кілька століть додали ще 6 глав. А до 17 століття будівлю реконструювали в стилі українського бароко.
- Протягом десяти століть свого існування собор не раз піддавався нападкам загарбників. У 13 столітті він пережив навалу Батия – його орди зруйнували мало не всю будівлю і винесли дорогоцінне майно. Два століття потому храм грабували вже кримські татари, які вбили митрополита Київського святого Макарія.
- У 14 столітті вже добивали собор уніати. У храмі до цього часу вже припинилися богослужіння, а сама будівля трималося, як то кажуть, на чесному слові. Ключову роль у відновленні собору зіграв Митрополит Петро, який в 1633 році залучив до роботи італійського архітектора Октавіано Манчіні. Кінець 17 століття став часом остаточного повернення Софійського собору, коли були відновлені ікони, фрески, а сама будівля набуває грушоподібної форми і прикрашені ліпниною стіни.
Жовтнева революція безпосередньо вплинула на Софійський собор. До 1917 року він залишався кафедральним собором митрополитів Київських і Галицьких, а з настанням радянського режиму тут почалася справжня боротьба за владу – хто з митрополитів може називати себе справжнім. Згодом в радянському союзі релігія стала під забороною, тому собор вирішили швидко закрити і перетворити його в музей-заповідник.
Після виходу України зі складу Радянського Союзу в соборі поновилися богослужіння. Однак незабаром будівля потрапила в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відповідно до якого в храмі були заборонені всі служби. Винятки становлять лише деякі релігійні свята.
Архітектура і інтер’єр
Софійський собор відомий своєю архітектурою і інтер’єром. Спочатку він будувався як головний храм Русі, тому дуже складно знайти аналогічні будівлі, наприклад, у Візантії. Хоча будівельники були вислані прямо з Константинополя.
З точки зору символіки високий купол храму нагадує парафіянам про Ісуса Христа. Дванадцять невеликих куполів – про апостолів, а чотири з них символізують євангелістів, які проповідували вчення Христа.
Центральний підкупольний простір собору виконано у формі хреста. Таку ж – хрестоподібну форму – мають в перетині стовпи собору. Для хорів тут було створено прекрасне освітлення.
Сьогодні в Софійському соборі можна побачити мозаїку, яка збереглася з 11 століття. Палітрою більш ніж в 170 відтінків, вона прикрашає центральний купол, арки, стовпи.
Найвідоміша мозаїка називається Богородиця «Незламна стіна». Вона знаходиться в склепінчастій частині центральної вівтарної апсиди і зображує причащання апостолів Христом.
Також собор багатий фресками, на яких зображені різні сцени з Біблії – дитинство Богоматері, діяння апостолів, життя і образи святих, сцени страстей Христових і багато інших.
У соборі можна нарахувати більше 100 поховань. Тут є саркофаг Ярослава Мудрого і його дружини Ірини. Втім, деякі поховання протягом багатьох століть були втрачені.
Альтернативна версія створення собору
Вчені з 12 країн навесні 2012 року заявили про те, що Софійський собор був побудований на 26 років раніше, ніж свідчить офіційна версія. Нова дата – орієнтовно 1011 рік – була зашифрована в настінних написах. Відповідно, засновником собору не може бути Ярослав Мудрий.
Дослідження кісток, які перебували в саркофазі великого князя, показали, що вони належать жінці. Куди поділися останки Ярослава Мудрого, невідомо.
Адреса собору: вул. Володимирська, д. 24
Софійський собор фото:
